Artison - Спогади

Знаю, час не повернути –
Все тільки в альбомі.
І місто вночі залишилось там…
Життя розкидало
Всіх наших по світу,
І тиша пішла по нашим хатам.
Життя дарує спогади, щоб цінувати,
Час залишає позаду, щоб пам’ятати
Ту молодість, де кров кипить і нас багато,
Ту молодість, де кожен день – він ніби свято.
Ніколи не забуду я, як закохався,
Як падав прямо в самий низ і підіймався.
Як зустрічав перший світанок – очі горіли…
Як розлучались з вами ми – серця боліли.
Знаю, час не повернути –
Все тільки в альбомі.
І місто вночі залишилось там…
Життя розкидало
Всіх наших по світу,
І тиша пішла по нашим хатам.
Братан, прикинь – я став батєй,
Тепер суєта ця доросла.
А ніби учора – рюкзак на плече
І мимо школи у гості…
Пам’ятаєш, як наші гуляли?
Все місто чуло, що знову зібрались.
Пам’ятаєш, як літом тоді і не пахло,
А ми у річці купались?
Біля падіку, та з гітарою –
Надривали голос, співаючи про життя.
Прям під зорями, все попереду…
І у душі – це безтурботне відчуття.
Знаю, час не повернути –
Все тільки в альбомі.
І місто вночі залишилось там…
Життя розкидало
Всіх наших по світу,
І тиша пішла по нашим хатам.