SWOIIA, ALEKSEEV - Обнуляю

Почуття до тебе — це те, що не пояснити.
Це відчуття розквітає, ніби квіти,
Десь глибоко у серці, потім — у душі.
І я, напевно, давно на межі,

Щоб сказати, що маю, що я кохаю
Без зайвих думок.
І кожен погляд твій, котрий на собі зустрічаю,
Це як повітря ковток.

Я обнуляю все, що було колись.
З тобою наяву всі сни збулись.
У мегаполісі, де мільйони людей,
Ми змогли знайти саме ті погляди
Таких рідних очей.

Ніби не діти, чудес не буває… (але)
Тоді що це в повітрі літає?
Що ніби зупиняє час
Тільки навколо нас?

Я тебе обіймаю так, ніби востаннє,
До хрусту кісток.
І кожен погляд твій , котрий на собі зустрічаю,
Це як повітря ковток.

Раз - погляд, два - закохались,
Три - хочеться бути поряд,
І якби не намагались контролювати себе,
На рахунок 4 ми обнулили все.