Milliart, Gødløv - Зірвало Дах

Ніч помічати став обличчя свіч
І самотність, то є звична річ
Час без тебе ніби страта
Твоя врода, моя плата
Ліч, дні та тижні, що без мене
Клич, твій заглушить звук сирени
Стріч, ще буде у нас багато
Головне розуму нам не втрачати

Врятуй мене, цілуй мене
Не дозволь аби мені зірвало дах
Врятуй мене, цілуй мене
Не дозволь аби мені зірвало дах

Ой на сході небо громом
Чека дівчина під домом
Козака, що неньку боронить
Ворог утіка, а сонце сходить

Я знову шукаю твої сліди
І ніжні дотики пальців
Вуста так просять води
Доки ми кружляємо в вальсі
Не дай мені з глузду зійти
Ти ж знаєш, як легко зірватись
Моя панацея це ти
Тому не варто боятись

Врятуй мене, цілуй мене
Не дозволь аби мені зірвало дах
Врятуй мене, цілуй мене
Не дозволь аби мені зірвало дах